Wednesday, December 24, 2014

Різдвяна Меса вдень - 25 грудня 2014 року Київський Кармель


Ісая 52:7-10
Viderunt omnes termini terrae salutare Dei nostri. - Весь світ побачив, як наш Бог спасає.
Євреїв 1:1-6
Dies sanctificatus illuxit nobis: venite, gentes, et adorate Dominum: quia hodie descendit lux magna super terram. - День священний нам засяяв: прийдіть, народи, і Господу поклоніться, бо світло велике зійшло нині на землю.
Йоана 1:1-18


Христос народився! Славімо Його!
Тайна Різдва Господнього, як жодне інше свято літургійного календаря, найкраще розкривається в цей день, дякуючи розпорядку, передбаченому для літургій згідно з трьома формулярами, прописаними на двадцять п’яте грудня. Літургійний календар пропонує на свято Різдва години для звершення святої Меси: перша Меса передбачена вночі; друга на світанку; третя, наша, має звершуватися вдень. Свято Різдва навчає нас багатьох речей, серед іншого також і про різні аспекти слова «орієнтуватися». Сам всесвіт допомагає нам скерувати наше життя на Христа, Сонце, що нас спасає: під час дивовижного нічного чування, потім з першими і обнадійливими променями світанку і нарешті у світлі білого дня.
Так треба розуміти велику тайну Христа, котрий народився в та для нашого життя, для нашого спасіння від гріха і від смерті. Він є світлом, що не лише освітлює, але й з цим світлом приносить життя і надію. Христос – це сонце, що сходить і що перемагає.
Астрономія має свою важливість у нашому житті віри. В певному значенні це не так важливо, з якої сторони неба падає світло, тобто як орієнтується світ. Однак треба ствердити, що астрономія може допомогти в наших духовних і богословських роздумах над центральністю особи Божого Сина в нашому християнському житті.
Тому було би краще звернути більшу увагу на сонце, тому що, можливо, ми потребуємо цього образу як допомоги в зрозумінні ключової важливості для нашого життя у всіх його аспектах тієї Дитини, народженої так багато років тому у Віфлеємі. Можливо, можемо запитати: чи більш свідоме, більш живе, більш фундаментальне для нашого життя астрономічне орієнтування, чи справжнє щоденне очікування на світанок, чи поновне відкриття почуття вдячності за світло кожного дня не могли би збагатити наше відчуття центральності у нашому житті особи Ісуса, Сина Божого живого та істинного. Можливо не лише різдвяна ялинка чи ангельський хор у Віфлеємі, чи зірка, чи вертеп, але також і сонце, що встає на сході, може нам допомогти зрозуміти, що Дитятко Ісус приносить нам не тільки радість, але передусім світло і тепло, що дає життя. Як у випадку сонця, що сходить, народження Ісуса - це подія, яка робить можливим життя світу. Він є сонцем, що сяє з висоти.
«Цей Син, будучи сяйвом слави (слави Бога Отця) та відбиттям Його сутності, утримуючи все словом своєї сили, здійснивши очищення гріхів, - сів праворуч Величності на висотах. Він настільки кращий за ангелів, наскільки преславніше від них Його Ім'я, яке Він успадкував» (до Євреїв 1:3-4).
«Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, - і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила» (від Йоана 1:2-5).
Згідно з людською мудрістю, Різдво - це виняткове християнське свято, набагато симпатичніше чи доступніше від Пасхи. Хто так говорить, той визнає, що мова йде про досить поверховий розгляд тайни народження Господнього. Сьогодні я хочу просто вказати, як орієнтування цього нашого свята на поняття сонця може нам допомогти глибше увійти в тайну Дитяти. Різдво Господнє – це, без сумніву, гарне свято, але ніжність сцени, її людська краса являються лише додатком до того значення для нас, яке ми бачили і споглядали з точки зору сонця, що сходить.
Нас навчили, що кожну неділю ми святкуємо Господню Пасху, Воскресіння Ісуса. Хто живе як «зорієнтований» християнин, можна сказати, що дякуючи космічному образу нашої віри ми кожного дня маємо під рукою потужний символ світанку, котрий нам пригадує Різдво та Слово, що стало людиною для нашого спасіння.

Бажаю всій кармелітанській спільноті та всім тут присутнім гарного Різдва, повного світла, що променіє з віфлеємських ясел.

Friday, December 12, 2014

Храмове Свято - св. Андрія Первозванного Вишгород, 13 грудня 2014 року

Проповідь Його Високопреосвященства
Архієпископа Томаса Е. Ґалліксона, Апостольського Нунція
Храмове Свято - св. Андрія Первозванного
Вишгород, 13 грудня 2014 року

(Йоана 1:35-51)

Слава Ісусу Христу!
          Андрій, Первозванний! Велика радість та честь для мене привітати вас всіх зі святом святого покровителя цієї парафії.  Нехай Святий Андрій буде сильним захисником та заступником для всіх та кожного тут у Вишгородській парафії! Вам дуже пощастило, бо, прийнявши покровительство Вишгородської Богородиці, ви не забули про Святого Андрія, першого покровителя цього храму.
Ви добре знаєте, що всі ми не дуже відрізняємося від Святого Андрія. Андрій, простий рибалка на Генезаретському озері, щойно познайомившись з Ісусом, і лише після короткої зустрічі за один вечір, покликав одразу ж свого брата, Симона Петра, та представив його Ісусові. Те ж саме ми почули про іншого першого апостола, Святого Филипа; у другій частині Євангелія нашого сьогоднішнього свята, після короткої зустрічі з Господом, Филип покликав Натанаїла та привів його до Ісуса. Євангеліє вчить нас уроку з трьох пунктів для життя кожного з нас щодо величності нашого хрестильного покликання, по-перше, у відповідь на заклик йти за Ісусом не вагаючись, по-друге, знайти наше помешкання та наш відпочинок вже зараз із Ним, а також, кликати нашу родину та наших друзів до участі у нашій радості жити в єдності з Богом живим; цьому вчить нас, у винятковий спосіб, Андрій своїм власним життям, як про це розповідає перша глава Євангелія від Святого Йоана.
          Святий Андрій подає нам у Євангелії промовисте свідчення щодо природи апостольства послідовників Ісуса. Не потрібна довга-предовга школа чи особлива освіта для того, що Ісус просить від нас передусім та найперше. Простими словами, одного разу зустрівши Ісуса після того, як Його нам представили наші близькі чи друзі, чи завдяки рекомендації якоїсь поважної особи, як Йоан Хреститель, “Ось Агнець Божий!”, ми також повинні робити те саме. Те, що насамперед важливо, - це наше звіщення своїм близьким про відкриття Бога в Ісусі Христі.
Маю визнати, що мене завжди непокоїть нагальність, яку відчувають певні вірні Церкви йти за межі, йти далеко до невідомих людей «проповідувати», так би мовити. Цей підхід аж ніяк не є євангельським; наш перший обов’язок – це звіщати близьким про наше відкриття особи Сина Божого.
Проголошення, яке Євангеліє передбачає, є чимось простим та негайним, хоча й не лише цим. Лише після одного вечора з Ісусом ці двоє молодих людей просто передали радість, яку знайшли: Андрій – своєму братові Симону Петру, Филип – своєму другові Натанаїлу. “Ми знайшли Месію…”, - сказав Андрій. “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса, Йосифового сина, з Назарету”, - сказав Филип своєму другові.  
Сьогодні я хотів би просто звернутися до тих серед присутніх, хто радіє у відкритті Ісуса, Месії, Спасителя світу, Сина Бога живого. Добре ви робите; ви чините саме те, чого хоче сам Бог, коли передаєте це просте послання, безпосереднє та радісне, вашим батькам, вашим братам та сестрам, вашим дітям та друзям. Справжній апостол, справжній провісник Євангелія, згідно з серцем та прикладом Святого Андрія Первозванного - це той, хто, щасливий, вчить маленьку дитину, як робити знак Хреста. Справжній апостол передає цінний дар молитви “Отче Наш” тим, кого любить. Супроводжувати іншого з радістю у дорозі, яка веде до храму Господнього, - це намагатися відкрити очі іншого, кого любимо, до відкриття дорогоцінної перлини нашої віри.
 Немає сумніву у нашому покликанні. В Таїнстві Хрещення кожен з нас отримав благодать запрошення чи проголошення, зверненого до нас батьками, друзями чи поважними особами, як це сталося у випадку з Андрієм та як він спонтанно вчинив по відношенню до свого брата. Боюсь, що надто часто наш сьогоднішній світ залишається німим; Церква, якою ми є, нехтує своїм обов’язком передавати в простий та безпосередній спосіб свою радість іншим. Можливо, це надто мало, але сьогодні я обмежуюся простим запрошенням, зверненим до всіх тут присутніх, хто відчуває себе покликаним, навіть якщо ваша зустріч з Ісусом – це щось нове та пов’язане ще з невеликим досвідом, слідувати прикладу покровителя вашої парафії та звіщати добру новину, просту та спонтанну, якою вона є, своїм близьким: “Ось Агнець Божий!” “Ми знайшли Месію …” казав Андрій. “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса, Йосифового сина, з Назарету”, казав Филип своєму другові.
Слава Ісусу Христу!