Saturday, January 31, 2015

Свято покровителя святого Томи з Аквіну


Субота, 31 січня 2015 року

Мудр 7, 7-10.15-16
Йн 17, 11-19

Це завжди гарно – святкувати великого святого Тому Аквінського посеред його домініканської родини. Навчання Ангельського Доктора – це дар всій Церкві, але цей дар представляє для Ордену Проповідників щось особливе. Для Домініканців святий Тома є не просто безцінним скарбом за своє багатство, але він являє виклик для кожного члена Ордену, не важливо чи це теолог, філософ, інтелектуал чи простий співбрат. Домініканська родина має право гордитися цим гігантом, але слід сказати, що поширення його навчання нерозривно вплелося в харизму Ордену. Слава несе з собою обов’язки.
Роздумуючи коротко над читаннями, взятими з домініканського Лекціонарія на свято покровителя Інституту, хочу особливо підкреслити, що інтелектуальна робота - це не привід до гордості, але, дякуючи Божій благодаті, це участь, це підтримка Божої справи проголошення правди, гідності творінь, нас, всього людства, що знаходиться на вершині та в центрі Божої волі спасти нас від гріха та від смерті на цілу вічність.
Ось чому я молився і дано мені розум, візвав я, і дух мудрості зійшов на мене. Її волів я радше, ніж берла й престоли. Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею. А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, бо все золото на світі перед нею – піску дрібка, а срібло – як болото супроти неї.
 Поза винятком років на Караїбських островах, де я завжди міг розмовляти на моїй рідній англійській мові, як дорослий я завжди був добре свідомий моїх мовних обмежень, наскільки обмеження іноземної мови робить важким спілкування. Іноді навіть на власній мові знаходимося перед замкнутими на нас людьми, або, що більш трагічно, замкнутими на Добру новину Євангелія, на правду, закорінену лише в Богові, через Бога Христа, нашого Спасителя. В Його владі знаходимося ми і наші слова, всі знання і всі наші вміння.
Це говорю для того, що всі наші зусилля в проголошуванні християнського послання, так, залежать від наших талантів, від нашої старанності і від наших намагань зрозуміти що-небудь про Нього. Багато авторів в історії останніх сімсот років роздумували над значенням видіння, яке святий Тома мав під час Меси шостого грудня тисячу двісті сімдесят третього року, після якого він більше не написав жодного слова аж до смерті. Йосеф Піпер ось як коментує це в маленькій книжечці про мовчання святого:
Останнім словом святого Томи було не якесь повідомлення, але мовчання. Це не смерть вирвала перо з його рук. Його язик був затриманий наддостатком життя в тайні Бога. Він мовчав не тому, що йому не було що сказати; він мовчав після того, як йому було дано поглянути в невимовну глибину цієї тайни, яку жодна людська думка чи слово не можуть осягнути.
Євангеліє від Йоана з сьогоднішньої Меси - це уривок молитви Ісуса до Отця за своїх учнів, що залишаються у світі після Його повернення до Отця. Думаю, що Господні слова добре виражають долю, яка чекає на кожного з нас, послідовників Ісуса, як це видно на прикладі драми, суперечки навколо святого Томи та його домініканської родини протягом віків. Тепер же Я іду до Тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони мали Мою радість у собі в повноті. Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само як і Я не від світу.
Час від часу я каюсь в тому, що не присвятив більше часу вивченню святого Томи Аквінського, як час від часу протягом останніх трьох років я каюся в тому, що не займався більше часу українською мовою, щоб бути в змозі краще спілкуватися з людьми, котрих зустрічаю кожного дня в цій країні. Від праці, від вчення не можна втекти. Але мовчанням на завершення свого життя святий Тома навчає нас, що Бог у Христі завжди більший і кращий від того, що можемо виразити. Отче святий! Заради імені Твого бережи тих, що їх Ти Мені передав, щоб було одно, як ми!
Ми завжди маємо справу з комунікативною боротьбою, але також разом із Богом в Христі маємо справу з боротьбою проти зла. Освяти їх в істині: слово Твоє – істина. Як послав Ти Мене у світ, так послав і Я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
Не знаю, чи хтось у цій каплиці має підставу чи право, як святий Тома Аквінський, мовчати тому, що побачив Божу велич. Більш можливо, що – натхнені його прикладом і зміцнені його заступництвом – ми повинні більше боротися, щоб проголошувати невимовну глибину тієї тайни, яку жодна людська думка чи слово не можуть осягнути. Нехай Бог уділить нам тоді, коли вважає за краще, те бачення, яке нас заспокоїть, більш того, що нас переповнить любов’ю Отця, об’явленою Сином.

Слава Ісусу Христу!

Friday, January 2, 2015

Пресвятого Імені Ісуса - 3 січня 2015 року


 Меса в Різдвяний період
1 Йн 2,29 – 3,6
Йн 1, 29-34

Іноді, так, ми усвідомлюємо, але, мабуть, не достатньо, що знати ім'я людини не лише зручно, але знання її власного імені, імені з хрещення, преображає наші відносини з іншими. Знання імені іншої особи робить наші відносини особливими, а тому і більш виразними. Це саме можна сказати про наші відносини з Богом в особі Його Вибраного, Божого Помазаника, Його Христа, про наші відносини з Тим, ім'я якого - Ісус! Поміж всіма народами землі ми найщасливіші, бо знаємо і можемо вимовляти святе ім'я Бога живого та істинного, і робимо це, схиляючи голову: Ісус!
З сьогоднішньої Євангелії:
«Не знав я його, але той, хто послав мене водою хрестити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває,- той і хрестить Святим Духом. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий».
Іноді повстає, і не лише в дітей, одне питання: чому в такий насичений період Різдва, між двадцять п’ятим грудня, Різдвом Христовим, та святом Богоявлення Господнього, чому святкуємо також Його хрещення від Йоана в річці Йордані? Запитуємо: чому, коли згадуємо цю подію, не говоримо ще про тільки-но народжену Дитину? Ісус, на той момент, на початку своєї публічної діяльності, вже був дорослим, мав близько тридцяти років. Йому бракувало зовсім небагато до своєї смерті на хресті. Чому святкуємо разом Віфлеєм і Йордан? Якщо говорити просто, то думаю, що все можна пояснити іменем Ісуса та розпізнанням Ісуса Йоаном Хрестителем при Йордані через пізнання Його імені в хрещенні: «І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий … Ось Агнець Божий!»
Пізнання іншої людини відкриває нам щось про нас самих. В об’явленні Христа Бога, у втіленні Слова Божого, в Ісусі стаємо учасниками Божої волі, яка нас возвеличує, бо чинить нас Його улюбленими синами в єдинородному Сині. Так виражається святий Йоан в першому читанні:
«Тому світ нас не знає, бо він його не спізнав. Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є».
Знання власного імені, імені з хрещення, преображає наші відносини з іншим. Знання імені іншої особи робить наші відносини особливими, а тому і більш вимовними. Ісус!
В дійсності необхідно сказати, що ви, особи богопосвяченого життя, в особливий спосіб занурені в тайну Різдва, в тайну Хрещення Господнього, в тайну пресвятого імені Ісуса. Складаймо подяку Богу за це прекрасне покликання цілковитої посвяти Ісусу, вашому Нареченому та Улюбленому!
Було б щонайменше зухвалістю, якби я ствердив, що сьогодні у світі є більше гріха і вони щораз важчі. Про це не може бути й мови. Але не зважаючи на це гадаю, що наш політ через історію втратив, мабуть, висоту через брак тісніших, більш особистих відносин з Ісусом. Та принаймні частково, одним зі способів зарадити цьому, є контакт із вами, з богопосвяченими особами, з людьми, що свідчать своїм неподільним серцем про Ім'я Ісуса. Ваше освячення, ваше життя в особистих глибоких відносинах з Ісусом являються свічкою, являються ліхтарем, що освітлює шлях до Бога в особі Його Христа. Моя мама завжди повторювала, що нас, восьмеро дітей, не думала народити на світ в лікарні без однієї монахині біля себе, яка говорила з нею та молилися. Знаю випадки людей, які стали святими, бо були вражені зосередженням священика під час молитви в храмі перед та після святої Меси. Неподільне серце, особи, що знають святе Ім'я та живуть у сопричасті життя з живим Богом в Його Сині. Дякуючи вашому свідченню сопричастя з Ісусом, наш літак може знову набрати висоту та допомогти привести інших до слави Неба.
Бажаю всім вам радісного продовження Різдвяних свят разом з Нареченим, котрий освітив та перемінив світ. Звати Його – Ісус.
 Christus natus est pro nobis!

Христос народився!