Свята Меса і благословення фігури святого Євгена де Мазенод

25 вересня 2014 року

Свята Меса і благословення фігури

святого Євгена де Мазенод,

засновника Місіонерів Облатів Непорочної Марії

Іс 52,7-10

Пс 96,1-13

1Кор 1,18-25; 2,1-5

Лк 4,14-22

Я вдячний за запрошення повернутися сьогодні вдруге сюди, в дім Отців Облатів в Обухові, цього разу для того, щоб благословити фігуру святого Євгена де Мазенод.

Не сумніваюся, що отець Павло здивується, коли взнає, що для того, аби знайти інформацію про засновника Місіонерів Облатів Непорочної Марії, я змушений був звернутися до Вікіпедії! Незважаючи на брак більш авторитетніших джерел, думаю, що я відкрив одну річ, якщо не правдиву (а з Вікіпедією ніколи не вгадаєш), то принаймні повчальну та надихаючу для Згромадження Отців Облатів, таке особливе заохочення для апостолату сьогодні. Маю на увазі згадку в статті про святого Євгена як опікуна неблагополучних сімей, вибір напевно продиктований труднощами, які відчула родина святого у його молодості: батьки були розлучені внаслідок подій Французької Революції. За заступництвом святого Євгена молюся, щоб Отці знаходили завжди співчуття та мудрість бути поруч тих, хто страждає через поділ чи негаразди в родині. Знаємо, скільки важких випробувань проходять українські родини сьогодні.

З читань, обраних для Меси цього вечора, особливо мене притягує друге читання, взяте з першого Послання святого Павла до корінтян. Немає іншого слова більш актуального, більш необхідного для спасіння і для утіхи нашого світу, як слово Хреста. Зазвичай так складається, як на рівні народів, соціальних груп, а навіть на рівні міжлюдських відносин, сьогодні якщо хтось не обіцяє чогось іншим, то шукає все одно взяти верх, погрожуючи чи змушуючи інших підкоритися його волі; в найбільш тверезі моменти доходимо до ствердження, що небагато людей бажають нам добра, не зважаючи на те, чи вони нас зустрічають з усмішкою чи з кам’яним виразом обличчя.

Лише Ісус, піднесений на Хресті, може притягнути до себе, не викликаючи підозр, що за цим стоять якісь інші причини, тобто без жадоби вигоди за рахунок інших. Як це було для Христа Розп’ятого, так це було для святого Павла, і так це має бути для нас: «Та я, коли прийшов до вас, брати, - не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого. Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрості, а в доказі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій» (1 Кор 2,1-5).

Лише проголошення миру через Хрест Ісуса має перевагу як єдина новина властиво добра у всьому цьому світі, лише обіймаючи Хрест, навіть якщо це може видаватися декотрим, що не розуміються на цьому, чимось непотрібним. Тіло Христа – розтягнене, виставлене на показ та прибите до дерева Хреста, Бого-Чоловік, піднятий над землею, беззахисний і відкритий для всіх, лише Він і саме таким чином дає себе світу без обману. Бог дає себе, Любов дає себе, Вічне Життя поза гробом дає себе. «Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого. Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів…».

Не маю сумнівів, що святий Євген чинив так навіть як єпископ Марсилії і буде дуже радий бачити своїх духовних синів тут, в Україні, коли вони будуть так само робити тепер.

Як це виконати? Напевно, не без внутрішнього життя; тобто не без пошуку як пізнати й покохати Ісуса! Божа любов, наслідування Христа являються фундаментальними. Так само важливим є переконання, що роблю це з Богом в Христі, роблю це без жодної іншої людської підтримки, без матеріального захисту, якщо хочете – голий, розп’ятий як Ісус, «немічним, зі страхом і трепетом».

Іноді тепер, в Україні, у цьому конфлікті з Росією, приходить певна паніка, коли почуваємося без підтримки. Цей шлях ми не обирали, він нам був накинутий обставинами, на які ми не маємо впливу. Знищені результати праці? Брак допомоги, щоб розпочати інші праці? Закриті перед носом двері? Нічого не вдієш! Можливо, можемо (навіть якщо це важко) знайти в цьому остаточне підтвердження любові до нас Бога, котрий дозволяє нам поєднатися з Тілом Свого улюбленого Сина… на Хресті? Слава Ісусу Христу!