Свято покровителя святого Томи з Аквіну

Субота, 31 січня 2015 року

Мудр 7, 7-10.15-16

Йн 17, 11-19

Це завжди гарно – святкувати великого святого Тому Аквінського посеред його домініканської родини. Навчання Ангельського Доктора – це дар всій Церкві, але цей дар представляє для Ордену Проповідників щось особливе. Для Домініканців святий Тома є не просто безцінним скарбом за своє багатство, але він являє виклик для кожного члена Ордену, не важливо чи це теолог, філософ, інтелектуал чи простий співбрат. Домініканська родина має право гордитися цим гігантом, але слід сказати, що поширення його навчання нерозривно вплелося в харизму Ордену. Слава несе з собою обов’язки.

Роздумуючи коротко над читаннями, взятими з домініканського Лекціонарія на свято покровителя Інституту, хочу особливо підкреслити, що інтелектуальна робота - це не привід до гордості, але, дякуючи Божій благодаті, це участь, це підтримка Божої справи проголошення правди, гідності творінь, нас, всього людства, що знаходиться на вершині та в центрі Божої волі спасти нас від гріха та від смерті на цілу вічність.

Ось чому я молився і дано мені розум, візвав я, і дух мудрості зійшов на мене. Її волів я радше, ніж берла й престоли. Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею. А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, бо все золото на світі перед нею – піску дрібка, а срібло – як болото супроти неї.

 Поза винятком років на Караїбських островах, де я завжди міг розмовляти на моїй рідній англійській мові, як дорослий я завжди був добре свідомий моїх мовних обмежень, наскільки обмеження іноземної мови робить важким спілкування. Іноді навіть на власній мові знаходимося перед замкнутими на нас людьми, або, що більш трагічно, замкнутими на Добру новину Євангелія, на правду, закорінену лише в Богові, через Бога Христа, нашого Спасителя. В Його владі знаходимося ми і наші слова, всі знання і всі наші вміння.

Це говорю для того, що всі наші зусилля в проголошуванні християнського послання, так, залежать від наших талантів, від нашої старанності і від наших намагань зрозуміти що-небудь про Нього. Багато авторів в історії останніх сімсот років роздумували над значенням видіння, яке святий Тома мав під час Меси шостого грудня тисячу двісті сімдесят третього року, після якого він більше не написав жодного слова аж до смерті. Йосеф Піпер ось як коментує це в маленькій книжечці про мовчання святого:

Останнім словом святого Томи було не якесь повідомлення, але мовчання. Це не смерть вирвала перо з його рук. Його язик був затриманий наддостатком життя в тайні Бога. Він мовчав не тому, що йому не було що сказати; він мовчав після того, як йому було дано поглянути в невимовну глибину цієї тайни, яку жодна людська думка чи слово не можуть осягнути.

Євангеліє від Йоана з сьогоднішньої Меси - це уривок молитви Ісуса до Отця за своїх учнів, що залишаються у світі після Його повернення до Отця. Думаю, що Господні слова добре виражають долю, яка чекає на кожного з нас, послідовників Ісуса, як це видно на прикладі драми, суперечки навколо святого Томи та його домініканської родини протягом віків. Тепер же Я іду до Тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони мали Мою радість у собі в повноті. Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само як і Я не від світу.

Час від часу я каюсь в тому, що не присвятив більше часу вивченню святого Томи Аквінського, як час від часу протягом останніх трьох років я каюся в тому, що не займався більше часу українською мовою, щоб бути в змозі краще спілкуватися з людьми, котрих зустрічаю кожного дня в цій країні. Від праці, від вчення не можна втекти. Але мовчанням на завершення свого життя святий Тома навчає нас, що Бог у Христі завжди більший і кращий від того, що можемо виразити. Отче святий! Заради імені Твого бережи тих, що їх Ти Мені передав, щоб було одно, як ми!

Ми завжди маємо справу з комунікативною боротьбою, але також разом із Богом в Христі маємо справу з боротьбою проти зла. Освяти їх в істині: слово Твоє – істина. Як послав Ти Мене у світ, так послав і Я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

Не знаю, чи хтось у цій каплиці має підставу чи право, як святий Тома Аквінський, мовчати тому, що побачив Божу велич. Більш можливо, що – натхнені його прикладом і зміцнені його заступництвом – ми повинні більше боротися, щоб проголошувати невимовну глибину тієї тайни, яку жодна людська думка чи слово не можуть осягнути. Нехай Бог уділить нам тоді, коли вважає за краще, те бачення, яке нас заспокоїть, більш того, що нас переповнить любов’ю Отця, об’явленою Сином.

Слава Ісусу Христу!